«Позивач вказав, що у товаристві “N” працює з 27 серпня 2003 року формувальником залізобетонних виробів. 17 червня 2015 року внаслідок рейдерського захоплення адміністрацією підприємства оголошено простій, вхід на територію цеху заблоковано. Внаслідок цього працівники не мали доступу до своїх робочих місць», –  повідомили у прес-службі апеляційного суду, – пише ternopoliany.te.ua.

У середині січня 2017 року йому повернули трудову книжку та повідомили про звільнення з роботи з червня 2016 року, хоча відповідний запис у трудовій книжці відсутній.

Враховуючи, що про звільнення йому не було відомо, з наказами не ознайомлено і профспілка згоди на звільнення не надавала, Іван М. вважав вказані дії відповідача незаконними та звернувся до суду за поновленням своїх права.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково, Івана М. поновлено на роботі, а товариство “N” зобов’язано сплатити позивачу понад 32 тис. 20 грн. заробітної плати та середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу (загалом за період із 1 жовтня 2015 р. по 31 жовтня 2017 р.) та виплатити компенсацію за невикористані відпустки.

Не погодившись із цим рішенням, Іван М. оскаржив його у суді.

Розглянувши матеріали справи в межах апеляційної скарги, колегія суддів Тернопільського апеляційного суду прийшла до висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а тому скарга позивача підлягає до часткового задоволення: стягнути з товариства “N” на користь Івана М. понад 52 тис. 725 грн середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та заробітної платні (загалом за період із 16 жовтня 2015 р. по 22 лютого 2018 р.), та 2 тис. грн. моральної шкоди. Оскільки Івана М. поновлено на роботі і він має право на відпочинок,у задоволенні компенсації за невикористані відпустки слід відмовити .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.