Простіть мені образи й розчарування, породжені, та несповнені очікування, все те, чим прогрішився перед Богом і перед вами, думкою чи словом, ділом чи бездіянням, недостатньою чи надмірною увагою, критикою чи мовчанкою, всіма моїми відрухами.

Просіть прощення один в одного і прощайте один одному. Просімо та прощаймо глибоко, до дна очищаючи посудину негативних пристрастей, яка могла наповнитися за останній рік, щоб з легкістю розпочати священне паломництво Чотиридесятниці – нашу спільну мандрівку до Пасхи Господньої.

Властиво, Воскреслий близько! Він гряде! Гряде, втілений у братові та сестрі, передовсім у тих, з ким у нас якісь клопоти, щось негаразд…

Піст — інструмент для зосередження, щоб відкритися на Бога, відкинути різні пристрасті: гнів, заздрість, жадобу, амбіції. Це час, коли ми символічно умертвляємо своє тіло. І все це все трошки осідає. Піст своєю аскезою, молитовністю і милостинею очищує нас і духовно готує до високого моменту Пасхи Господньої — переходу від смерті до життя.

Піст — це не час смутку. Адже ми знаємо, як піст завершується — Воскресінням, коли наші гріхи і смерть подолані. Зараз, коли нас так „бомбардує“ інформація, коли нам важко знайти спокій від візуальної стимуляції, певні дисципліни посту приносять радість. Тому цього року бажаю повторити духовну практику багатьох попередніх років – відмовитися від соціальних мереж та обмежити час в Інтернеті. Якщо маєте можливість, і вас до цього заохочую. Звільніть цей час для молитви, діл милосердя, спілкування. Просто тиші.

Нехай покаяння і прощення відкриває нам зір, усі смисли, щоб побачити обличчя Того, хто приймає моральний тягар усіх наших недомагань, зрад та компромісів, малих і великих, переносить їх до Голготи і долає їх своєю жертвою.

У мирі, радості та з вдячністю один за одного поринаймо у Великий піст, у молитву та милосердя!

Мараната!

Христос воскрес!

До зустрічі після світлого празника Воскресіння.