У світлі сьогоднішніх подій питання важливості мови особливо актуальне, адже наша країна перебуває в стані запеклої боротьби за свій суверенітет, незалежність та державність.

Паралельно з військовими баталіями точиться і жорстка інформаційна війна, котра приносить не менше болючих ран, ніж кулі. Прикро визнавати, але далеко не всі громадяни усвідомлюють цінність мови та її ключову роль у формуванні та збереженні цілісності держави. Комусь щиро байдуже, у когось превалюють радянське мислення та комплекс меншовартості. Не повинно так бути! Нам є чим пишатись — у нас прекрасна, розкішна солов’їна мова, котра має звучати на устах в кожного, хто вважає себе українцем, – пише Ровесник.

Крім того, варто розглянути багатостраждальну українську історію, яка має багато повчальних сторінок для прийдешніх поколінь. Якщо мова справді немає значення, то чому держави-загарбники впродовж століть так завзято та наполегливо намагались знищити українське слово, застосовуючи заборони, тюрми та жахливі репресії. Цілеспрямована кампанія велась роками з метою дискредитації та спаплюження всього українського.

Багато людей схильні вважати, що мова — це ДНК нації, і вони, без сумніву, праві. Кожне слово має велику вагу, впливає на те, як особа мислить, бачить світ та позиціонує себе. Мова — це беззаперечний оберіг етнічної та національної самобутності, а отже, її роль як атрибута державності не можливо переоцінити.