Саме він є творцем гномів із «Білосніжки», Страмболі з «Піноккіо», слоника Дамбо, корови Клорабель з «Міккі Мауса» тощо. Його по праву називають «Мікеланджело анімації», а знавці надають йому перше місце в рейтингу діснеївських аніматорів. У 1998 році наш земляк посмертно отримав нагороду «Діснеївські легенди», – пише ternopoliany.te.ua.

Володимир Титла народився 25 жовтня 1904 року в родині українських емігрантів. Батько працював простим робітником з виробництва бочок для риб. Родина жила досить бідно, була надзвичайно релігійною, що вкрай не подобалось Володимиру, який згодом взагалі став атеїстом. Він тікав від реальності завдяки мистецтву, до якого мав талант і пристрасть. Ще малим на папері робив копії з коміксів. Одного року був повністю лежачим через хворобу й малювання заповнювало тоді весь час.

У дев’ять років Володимир разом з тіткою відвідав Мангеттен, де спостерігав анімацію Уінзора Маккея – «Герті Динозавр» у театрі водевілю. Як пізніше згадувала його дружина: «Ця подія змінила усе його життя».

Провчившись рік у вищій школі, Володимир покинув її і зосередився виключно на мистецтві. Він брав уроки у нью-йоркській вечірній школі індустріального дизайну. Уже в 16 років Володимир Титла мав першу роботу: створював титульні написи у Paramount Animation Studio. На той час вона була досить примітивною.

Володимир тоді не надихався анімацією й не думав розвивати кар’єру в цьому напрямку. Все ж він не покидає її, а, навпаки, з 1922 року іде працювати на John Terry’s Studio. На цей крок його підштовхнула необхідність хорошого заробітку, оскільки в той час Володимир фінансово допомагав своїй сім’ї. Досить швидко Володимир Титла став одним з найбільш високооплачуваних аніматорів студії.

Наявність фінансового забезпечення дозволила йому вирушити на навчання до майстрів-художників Європи у 1928 році. Тут він пробув 18 місяців і, крім того, що вивчав рисунок в Парижі, брав уроки в художника й ілюстратора Бордмана Робінсона, надихався своїм улюбленим художником Пітером Брейгелем, вивчав скульптуру, відвідав і батьківщину батьків на Тернопільщині. Повернення до Америки пояснював тим, що розчарувався у собі й розумів, що ніколи не досягне рівня майстрів, з якими зустрівся тут.

У США Володимир знову пішов працювати на Terrytoons. Він заробляв хороші гроші, проте не отримував задоволення від роботи. Ця студія робила мультфільми низької якості. Проте звільнятися Володимир не поспішав у часи «Великої депресії».

Все ж у 1934 році він відправився у Голівуд на студію Уолта Діснея. Дуже швидко на його роботи звернули увагу й почали залучати до головних проектів студії. Володимир Титла був серед аніматорів перших повнометражних мультфільмів – «Білосніжки й семеро гномів» («його гномами» були Буркотун і Сонько), «Піноккіо» (створював образ Стромболі).

У 1938 році Володимир одружився з Адріен ле Клерк (актриса й модель із Сіетла, позувала на мистецьких заняттях для аніматорів студії Діснея). Їхній син Петро (Peter) був натхненням для батька при створенні образу слоника Дамбо:

Після виходу мультфільму Петро Титла отримував безліч листів від прихильників і увагу самого Уолта Діснея. На жаль, на початку 1943 року Володимир звільнився зі студії, про що шкодував аж до смерті. Причиною цього була його участь у страйку працівників студії проти Уолта у 1941 році (через економічну кризу Уолту Діснею довелось багатьох звільнити). Він приєднався до страйкарів для підтримки друзів, і визнавав, що співчував їм, але не хотів робити чогось проти Уолта.

Тоді він знову повернувся працювати до Terrytoons, потім творив для Famous Studios (власність Paramount Pictures), Tempo Production. За цей час він створив відомі образи, зокрема, Каспера, малої Лілу (прототипом стала його донечка Тамара) та малого Ендрю. Володимир Титла весь цей час прагнув повернутися на студію Діснея, часто був у депресії через відмови, що стосувались його робіт. Помер 29 грудня 1968 року у штаті Коннектикут.

Його анімація була глибшою і витонченішою за ту, яку робили раніше. Він мав більший досвід, ніж молодше покоління. Він був хорошим і в мистецтві малювати, і в умінні виражати дію й емоції. Він змінив уявлення про можливості в анімації. Він був першим, хто серйозно ставився до дії. Ніхто більше не працював так особисто й чесно. Саме тому найкращою анімацією, яку робили в історії цієї мистецької форми, й досі визнається сцена емоційних відносин місіс Джамбо до слоника Дамбо, в яких Володимир змалював свої відносини з сином. Першочергові у його роботах – почуття й емоції характерів – і надалі залишаються основним пріоритетом діснеївських аніматорів.