П’ять діб у вересні 2015 року на Тернопільщині шукали зниклого Іванка Педька, жителя села Лисівці Заліщицького району. Хлопцеві було лише 17 років, він поїхав з дому на весілля друга у сусіднє село Олексинці Борщівського району та не повернувся.

Смерть юнака два роки тому викликала неабиякий резонанс у районі. Коли Іванко не повернувся з весілля, батьки забили тривогу. Хлопця шукали всім селом. Поліція оперативно провела розшукові заходи і навіть затримала чоловіка, який також гуляв на святі в тих самих молодят і, судячи зі свідчень, міг бачити Івана останнім. Володимир розповів, що, коли на бусі вертався з весілля, побачив на узбіччі перекинутий скутер, а біля нього –хлопця. Чоловік вирішив допомогти. Приводячи юнака до тями, став обливати водою. Та той несподівано зірвався і кинувся на свого рятівника з кулаками, шарпав його за одяг. Потім експерти встановили, що обоє весілян були підпилі. Володимир, наткнувшись на агресію, кинув хлопця, сів у бус і повернувся на гуляння. Там ще всім розповів про те, що трапилося. Лише на п’ятий день пошуків зниклого Івана він зізнався у тому, що далі накоїв.

На весіллі того вечора Володимир помітив, що з його кишені зник гаманець. Чоловік зметикував, що той міг вилетіти під час шарпанини, та повернувся на місце пригоди. Їхав бусом швидко, на вулиці було темно, тому людини на дорозі не побачив. Лише після сильного удару зупинився і зрозумів, що збив хлопця. Ним виявився той самий Іван. Чоловік у п’яному чаду почав лазити у нього по кишенях, знайшов свого гаманця, відтягнув хлопця на узбіччя і… поїхав додому. Там його розум став прояснятися, він зрозумів, що накоїв. Але замість того, щоб викликати «швидку» (а раптом хлопець живий?), поліцію, взяв лопату і повернувся на місце трагедії. Тіло зарив на одному з піщаних кар’єрів поблизу села Мурашків. Він сам вказав на те місце правоохоронцям.

Як розповів начальник тернопільських поліціянтів Олександр Богомол,  розтин тіла загиблого провели відразу одні з найдосвідченіших фахівців. Їх основним завданням було встановити: юнака закопали до смерті чи після неї та що стало причиною загибелі. Розтин показав, що тілесні ушкодження потерпілого підпадають під дорожньо-транспортну пригоду. Хлопець помер від відкритої черепно-мозкової травми, смерть настала миттєво.

За скоєний злочин Володимиру суд дав у лютому 2016-го шість з половиною років в’язниці. Покарання він відбував на Київщині, у Кагарлицькій виправній колонії. Відсидівши півтора року, чоловік подав у місцевий районний суд клопотання про застосування до нього Закону України «Про амністію у 2016 році» та звільнення від відбування покарання. І суд це клопотання задовольнив, незважаючи на негативну характеристику, видану тюремним начальством. Мовляв, Володимир здійснив важкий злочин з необережності. То, виходить, він випадково взяв лопату, повернувся на місце злочину і закопав хлопця? Суд виявив навіть  пом’якшувальну обставину: засуджений 56-річний чоловік має неповнолітню дитину. Єдине, у чому суддя не пішов назустріч Володимиру, – повернути йому посвідчення водія.

Невже смерть людини у нашій країні нічого не варта? Ми такі гуманні чи байдужі? Півтора року відсидів – і далі може пити й гуляти, а сина у батьків немає.

Марта ДИМИДІВСЬКА