На своїй сторінці у соцмережі Андрій Супрун ще у 2014 розповів про найпереломніші події в історії України, – пише 0352.ua.

“Хочу розповісти про ніч 19 лютого, коли відбувалася зачистка майдану.

Тоді була найбільш напружена ніч. Горезвісних сотень самооборони не було, свободівської гвардії не було, люди які тримали оборону були погано організовані і виснаження, щити тримали до знемоги підпираючи головою. Радувала сцена, напевно тому, що пафосних депутатів з їх дешевими маніпулятивними гаслами не було. Нікого. Парубій заявив, що у нього інсульт і задоволений звалив додому. Турчинов зажадав носилки і заявив, що його вбив снайпер. Беркут постійно атакував. Периметр тримало людина 300-400 решта – співчуваючі. Людей під ранок ставало все менше і менше, Хрещатик спорожнів, і ті хто залишилися або бігали, або ледве пересувалися перетягуючи до передової все що горить. Близько п’ятої години становище стало оточенням, передову потіснили знову. Барикади на Прорізній і в Пасажі залишилася зовсім без охорони, кілька разів вдавалися хлопці з попередженням про рухомий Беркут і ТІТУШКИ з боку Бессарабки. Було тривожно. Було страшно. Всі розуміли, що утримати Хрещатик шансу немає ніякого. Після восьми люди стали розходитися активніше, що прибувають майже не було. За Хрешатіку з боку Бессарабки бігла велика група озброєних щитами і битами людей до ста чоловік. Це був кінець. Хлопці взялися за каміння і кинулися підпалювати коктейлі. Група швидко наближалася, коли стало видно їхні обличчя закралися сумніви змінилися розумінням – Наші. Такі особи можуть бути тільки у Наших.

Мужики сорока- п’ятдесяти років підбігли, вишикувалися в колону по четверо і перший ряд грюкнувши щитами впав на коліна. Те, що ми почули вирвало свідомість. – Брати! пробачте що так Довго Їхали. Плакали всі. Усе. Це була Львівська сотня.

Вони втекли на передову, пару чоловік залишилася, і розповіла довгу історію про те ЯК вони добиралися. Я не буду писати про це довга повість про мужність і непохитну волю. Слава Львівської Сотні. Через годину був Тернопіль”.