TerMedia

facebook google+ twiter skype rss

Новини з тернопільщини

Статті

Чому українці бідні: вчені назвали несподівану причину

Чому українці бідні: вчені назвали несподівану причину

Соціологи розповіли про причини бідності українців.

Ви будете здивовані: шокуючі факти про поцілунки

Ви будете здивовані: шокуючі факти про поцілунки

Чоловіки, які щодня цілують своїх дружин перед виходом на роботу, мають вищий дохід, ніж ті, які цього не роблять. Чоловіки, які мають звичку ранком перед виходом на роботу цілувати своїх дружин, живуть на 5 років більше інших.

Інтерв'ю

Дівчина з Тернопільщини стала офіцером поліції у США: всі подробиці

Дівчина з Тернопільщини стала офіцером поліції у США: всі подробиці

Уже змалку вона відрізнялася поміж ровесниками бажанням охопити чим ширше коло захоплень. Від п`яти років займалася в клубі аеробіки «Наталі» та ансамблі танцю «Джерельце» під керівництвом крутих хореографів Наталії Гребенюк і Марини Євсюкової.

Заробітчанин із Тернопільщини розповів про життя у Швеції

Заробітчанин із Тернопільщини розповів про життя у Швеції

Сусід три роки поспіль їздив на роботу у Швецію. Працював із деревом, збирав меблі, зводив будинки. Запропонував поїхати з ним, — розповідає 27-річний Роман Вітковський із міста Копичинці Тернопільської області.

Чому підприємиця з Кременця відкрила цех із виготовлення виробів з бетону, хоча мріяла про ресторан

Опубліковано: 18.11.2021 21:17
Чому підприємиця з Кременця відкрила цех із виготовлення виробів з бетону, хоча мріяла про ресторан

Бетонні блоки, бруківка, дашки, парапети, кілька різновидів цегли, на внутрішньому дворі, перед входом до офісу — кольорові, різної форми садові фігурки. Тут же, на території, складські приміщення, цехи з виробництва і зустрічає нас пані Ірина, котра день в день усі ці процеси контролює, – пише kremenets.city.

Кажемо, що багато всього, і робота пильна, тільки увійшли, а взуття вже припорошене. Власниця ж запевняє, що то дрібниці, а по продукції з понад шістдесяти найменувань, то вже залишки.

— Ще кілька тижнів і сезон виготовлення бетонних виробів на завершенні. А от весною, знову по повній, — каже Ірина Кучерява, власниця цеху із виготовлення виробів з бетону.

Чоловік наполягав на бетонному бізнесі, починала все самотужки і з нуля

Розповідає, що до такої обстановки давно звикла, а те, що не в салоні краси працюватиме знала одразу. Чоловік наполягав на бетонному бізнесі, починала все самотужки і з нуля, і нічого не знала про виробництво блоків.

— Що я знала про виготовлення виробів з бетону, то це те, що цемент, це сірий порошок. Купили з чоловіком цех на околицях Кременця і він сказав — ти будеш цим займатися. То був 2007 рік. Але чесно кажучи, не задумувалась, легко буде чи складно, просто почала дізнаватися і вчитися новій для себе справі.

Спершу Ірина переймала досвід провідних технологів підприємств Рівненщини та Львівщини.

— Хотілося знати детально про виробництво, а не просто розумітися в пропорціях скільки чого додавати для виготовлення продукції. І от потрохи “крила розправилися”,- зізнається Ірина.

Тепер вона знає детально специфіку роботи і не контролює аж так всіх процесів.

— Це зараз я можу більше часу провести в офісі, а було таке, що геть все контролювала і навіть стояла за пресом. Тепер іноді навіть з офісу чую, коли прес не так працює, біжу, виправляю несправності. Чи коли хлопці не встигали, допомагала в мішалку цемент засипати, розвантажувати, все робила і цього не цураюся.

Доньки тепер теж в сімейному бізнесі. Працюють здебільшого над реалізацією продукції, радять клієнтам з дизайнерськими рішеннями. Про маму кажуть — ентузіастка.

— Навіть, коли мама травмувалася на виробництві, руку затягло в мішалку, вже за три дні знову була на роботі, — кажуть Марія та Людмила.

Починали лише з блоків та бруківки і з старої каптьорки замість офісу

А згодом перейшли у нове приміщення, збільшили кількість цехів, зріс асортимент.

— У нас швидше стандартна продукція, маємо хіба кілька ексклюзивних форм для виробів з лиття. А починали лише з блоків та бруківки, і з старої каптьорки замість офісу. Це був стіл з купою папірців, на який часом згори падали миші, буржуйка, так ми грілися. Так було років чотири, тоді вже зробили пристойний офіс, камін.

Згодом Ірина з чоловіком розлучилися, але почату справу Ірина продовжила.

— Забрала обладнання і перейшла в інше приміщення. Я розумію, що потрібно працювати, я мушу, і я вмію. Не маю бажання їхати заробляти кошти за кордон, бо знаю, що я маю дати раду тут. Тут є діти, внуки, тут моє життя.

 Ми розпочинаємо зараз робочий день з кави та міні планування

Хоча й зізнається Ірина, що ковідна історія позбавила людей бажання жити як раніше.

— Люди не мають зараз впевненості в завтрашньому дні і на бізнесі це суттєво позначилося. Проблема і з працівниками. Ми розпочинаємо зараз робочий день з кави та міні планування, одразу ж домовляємося, хто на які процеси заступає протягом дня.

Додає, що тепер про її продукцію, окрім місцевих, багато де знають.

— Працюємо по області. Були замовлення з Рівненщини, Львівщини, Кропивницького. Щаслива з того, що все підходить, а за якість відповідаю.

Каже, що не готова здешевлювати продукцію сумнівними замінниками.

— Ми ні на чому не економимо. Буває приїжджають дилери, які кажуть, ми маємо от такий пластифікатор, мовляв, застосуєте, зекономите на цементі. То я одразу ж відмовляюся, кажу мене таке не цікавить. Так, їх використовують для міцності, для кольору, та я на це не ведуся, я знаю, якщо хочеш, щоб продукція була якісна, головне все робити за технологією. Можливо, саме тому, майже не було випадків, щоб клієнти були не задоволені. Якщо і траплялося таке, то хіба при транспортуванні. Вироби, які ми розколюємо колуном, можуть лопнути, можливо, блок, два, три, від сили, то ми, звісно, їх замінюємо.

Додає, що іноді трапляється брак продукції через невідповідність кольоровій гамі.

— Працювати з кольорами взагалі дуже важко. Тут теж багато нюансів і особливостей, від якості відсіву і початкового матеріалу до температурних умов.

Чи займалася б зараз чимось іншим, стверджує, що ні

А от вдячність клієнтів лише надихає, каже Ірина, по можливості, долучаються й до благодійності. Чи займалася б зараз чимось іншим, стверджує, що ні.

— Я в 17 років вийшла заміж, народила одну доньку, другу, закінчила курси з торгівлі, можливо ще тоді про щось і мріяла, був момент, що хотіла власний ресторан, але це все так швидко минулося. До інституту чоловік не відпустив. Правда, до того, як відкрити цю справу, кілька місяців працювала у магазині при місцевій пекарні. Я ні про що не шкодую і щаслива від того, що маю.

У своїх 49 років, Ірина й надалі навчається улюбленій тепер справі. Періодично відвідує семінари по виготовленню виробів з бетону, де вже кілька років поспіль є єдиною жінкою з усієї України. Охоче ділиться і своїм досвідом та свого маленького виробництва на Кременеччині.


Якщо цей матеріал вас зацікавив, будемо вдячні, коли поділитесь ним в соціальних мережах або прокоментуєте.

Відео

Ружена Волянська: Важливість Томосу для Тернопільщини

Анонс програми «Актуально з Руженою Волянською»

Новини БІЗНЕС КОМПАНЬЙОН

Молодіжні Новини

Комфорт Гурман