Загиблий військовий, 31-річний Ярослав Чемний, був снайпером, на якого полювали бойовики.

Його останній контракт мав закінчитися 13 квітня, – розповіла сестра захисника України виданню 20 хвилин.

Ярослава Чемного ворожий снайпер вбив пострілом в голову 8 квітня.

“Він тільки вийшов на заміну. О 21:40 його вбив снайпер, постріл в голову. Шансів на порятунок не було. Мені посеред ночі подзвонили хлопці-побратими, потім вже дзвонили з командування. Брат 5 років відслужив і поклав своє життя заради того, щоб Україна була незалежною. Він свідомо поїхав на схід, він був патріотом”, – розповіла його старша сестра Олена Чемна.

Ярослав Чемний народився в селі Коропець Монастирського району Тернопільської області. Закінчив юридичний факультет, грав у КВН. Хлопець гарно співав, після закінчення університету жив у місті Івано-Франківськ. Був активним учасником Революції гідності.

Мріяв створити сім’ю, дітей та подорожувати.

Родичі розповіли, що хлопець при житті відрізнявся посиленим відчуттям справедливості, дбав про слабших та був душею компанії. У Ярослава та Олени була різниця в віці 2 роки, але вони були дуже близькі, – пише ternopil.te.ua.

“Я навчила його всьому, що вміла – він готував краще будь-якої господині. І міг змайструвати що-завгодно. Треба на будівництво – він на будівництво, кран полагодити – він вже тут, ще щось – справлявся на всі сто”, – каже жінка.

Коли Росія почала війну проти України Ярослав пішов боронити рідну землю добровольцем.

“Почалися бойові дії на Сході. І брат зголосився служити. Пішов у Нацгвардію, потім підписав контракт. Був в АТО, тепер ось в ООС вже кілька разів. Ми його просили, благали не йти на війну, а він нам говорив, що це його місія і обов’язок. Він повинен бути там з усіма іншими. Коли їхав в останній раз, то сказав мені: “Це останній раз, обіцяю”. 13 квітня у нього закінчувався контракт, і він повинен був приїхати додому”, – розповіла сестра.

Олена каже, що завдяки війні її брат став мудрішим, постійно повчав членів родини. Казав, що вони марнують своє життя.

Остання розмова снайпера з батьками відбулася 7 квітня, на Благовіщення. Родичі кажуть, що він був веселим та запевняв, що повернеться.

“Він не передчував біду. Жартував, говорив, що живий і здоровий. Останні його слова: “Сестричка, я скоро буду вдома, чекай мене”. Обіцяв, але не судилося. Я не можу повірити, що більше не почую його”, – розповіла Олена.