Цьогоріч у рейтингу найщасливіших країн Україна посіла 138 місце зі 156 можливих. Одразу за нами – Ємен і Сирія, – пише Ровесник.

Та чи насправді українці такі нещасні?

Дослідження World Happiness Report враховує багато факторів: ВВП на душу населення, соцпідтримку, тривалість життя, сприйняття корупції, благодійність тощо. Але, як і більшість подібних досліджень, не враховує головного – чи відчуває себе людина щасливою, незважаючи на усі ці показники.

Із 2001 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) вимірює рівень щастя українців, запитуючи людей, чи вважають вони себе щасливими. І якщо на початку двохтисячних “так” відповіло лише 38% громадян, цьогоріч – більшість, 63% (похибка не перевищує 3,3%).

Виявляється, українське щастя має свій рецепт. Хоча окремі його інгредієнти залишаються таємницею, загалом існує низка необхідних складових. “Українська правда” у довільному порядку розповідає, які вони.

• Гроші

Справді, чим більше людина заробляє, тим вона щасливіша. Але щастя можна купити за гроші лише у певній кількості.

Вчені називають різні суми, які “потрібні для щастя”. Так, пік щастя австралійців – це 125 тисяч доларів на рік, жителів Північної Америки – 105 тисяч доларів, Західної Європи – близько 100 тисяч доларів. Для Східної Європи ця сума значно менша – 45 тисяч доларів на рік.

На жаль, в Україні подібні підрахунки не проводилися.

Відомо, що ріст ВВП дає в рази більший ефект на приріст щастя у бідних країнах, ніж у багатих. Тож збільшення доходів українців справді ощасливить населення.

Але після досягнення певного рівня, щастя людей не тільки перестає рости, а часто навпаки – падає. До прикладу, ВВП Великої Британії щороку зростає, а щастя навпаки – знижується або залишається на тому ж рівні.

Більше того, наявність грошей – не запорука щастя. Важливо, як людина їх витрачає і звідки отримує.

Дослідження Національної статистичної служби Великобританії показали, що щасливішою людину зроблять “вільні” гроші – заощадження, інвестиції в акції тощо. А от підвищення пенсії, придбання якихось благ чи матеріальна допомога від держави дасть менший ефект.

А опитування 4000 мільйонерів виявило, що гроші, які ви отримали у спадок чи внаслідок “вдалого” шлюбу, не дадуть такого щастя, як ті, які ви заробили власною головою.

Інший парадокс – люди переконані, що щасливішими їх зроблять матеріальні блага, натомість детальний аналіз демонструє протилежне. Незалежно від заробітку люди, які переважно “купують емоції”, у 1,5-2 рази щасливіші за тих, хто надає перевагу матеріальним благам.

Секрет у тому, що ми швидко звикаємо до нового холодильника чи телефону, натомість сімейну поїздку в Карпати або вечірні посиденьки з кумами на природі можемо пам’ятати довго. Ми швидко адаптуємося до нових речей, сприймаємо їх як належне, тоді як у пам’яті залишаються враження та історії.

Ще один спосіб витратити гроші “правильно” – благодійність. Люди, що витрачають гроші на інших – щасливіші незалежно від країни, в якій вони живуть. До такого висновку дійшла Елізабет Данн, доцент Університету Британської Колумбії та автор книги “Щасливі гроші”.

Вона проводила експерименти у різних, часто бідних державах. Роздавала людям гроші і просила витратити їх або на себе, або на інших. Ті, хто таки витратив на інших – були щасливіші.

Вагомість фінансового фактору залежить і від культури країни. Так, за умови схожих економічних показників, у посткомуністичних державах люди менш щасливі, ніж, скажімо, в латиноамериканських країнах. А збільшити кількість щасливих українців допоможе відхід від радянських цінностей і постулатів.

Незважаючи на усі стереотипи, українці зараз щасливіші, ніж у 2013 році, коли долар був по 8 грн. І є фактори, які приносять нам радість більше за гроші.

• Сім’я, інтимне життя та друзі

За словами гендиректора КМІС Володимира Паніотто, протягом усіх років дослідження один із найбільш важливих факторів щастя – задоволеність інтимними відносинами і сімейним життям. І тут обидва пункти – важливі рівноцінно.

Як правило, одружені люди щасливіші за одиноких, а чим більше у людини близьких, тим більше це приносить втіхи.

Щоправда, з кожного правила існують винятки. Так, екстраверти щасливіші за інтровертів, а людям із високим інтелектом насичене соціальне життя може лише заважати.

Догляд за своїми дітьми також приносить менше позитивних емоцій, ніж час, проведений з родиною і друзями.

• Війна і відчуття нестабільності

Соціологи стверджують, що війна мало вплинула на щастя українців. Якщо у 2013 році, до окупації Криму і війни на Сході, 58% громадян вважали себе щасливими, то у 2015 – 59%. Далі рівень щастя знижувався за рахунок зон, в яких люди безпосередньо переживали війну. Натомість респонденти з інших регіонів такі ж щасливі, як і перед війною. Тобто “нещасними” стали лише ті, кого війна зачепила особисто.

“Як не дивно, анексія Криму та фактична війна з Росією не привели до істотного падіння рівня щастя,” – каже Володимир Паніотто.

Коли нещасливих українців запитали, чому ж вони нещасливі – більшість назвали навіть не бідність (34%), а “невпевненість у завтрашньому дні” (36%). Це почуття, пов’язане не тільки з високим рівнем корупції і нестабільністю в країні, але й з ментальністю.

Цікаву думку з цього приводу висловив викладач та співзасновник громадянської платформи “Нова Країна” Валерій Пекар:

“Українці живуть в місці з високим рівнем невизначеності – достатньо подивитися на фізичну мапу Європи. Ми живемо на перехресті, яким тисячі років всі, кому заманеться, ходять зі сходу на захід, із заходу на схід, з півночі на південь і навпаки. Ми не захищені великими ріками, горами чи проливами.

А рівень сприйняття невизначеності в нас – низький. Рівень її уникання – 95 (переважно зі 100 за даними The Hofstede Insights Culture Compass – УП). Для порівняння: у німців, які не люблять невизначеності та звикли до правил і регулювань, – 65, у голландців – 53, американців – 46, китайців – 40, британців – 35. Жити в місці з високим рівнем невизначеності і відмовлятися це прийняти – достатній привід постійно почуватися нещасливим“.

Справді, коли у людей є можливість впливати на власне життя, реалізувати свій потенціал і бути незалежними – рівень щастя зростає.

• Вік і здоров’я

Українська старість – не радість. І це підтверджують дослідження.

На основі багатьох масштабних опитувань вчені побудували “графік щастя” розвинутих країн, схожий на букву U. Початок і кінець літери припадають на юність і старість, а середній вік – це найнижча точка. Тобто найбільш нещасні і схильні до депресій – люди 30-40 років.

В Україні ж, навпаки, є лінійна залежність між щастям і віком. Чим старші люди – тим вони нещасніші. Якщо у віці 18-29 років 79% людей вважають себе щасливими, то серед людей у віці понад 70 років – лише 45%.

Причиною нещастя людей похилого віку є перш за все слабке здоров’я. Загалом, чим гірше здоров’я, тим менш щаслива людина.

Серед інших факторів їхнього нещастя – бідність та великий розрив у тривалості життя чоловіків і жінок, внаслідок чого в Україні багато одиноких людей похилого віку.

Також не варто знімати з рахунку національні особливості української старості. За словами Сергія Гурієва, головного економіста Європейського банку реконструкції і розвитку, старші покоління у посткомуністичних країнах і досі значно менш щасливі, аніж їхні однолітки у країнах зі схожим рівнем доходів, які не зазнали перехідного періоду.

• Стабільна робота

Дані щодо того, скільки людей у світі незадоволені своєю роботою, суттєво різняться. Але об’єднує їх одне – це переважна більшість населення планети.

І якщо обирають роботу часто через фінансові блага і престижність компанії, то залишаються через психологічні аспекти – дружній колектив, суспільну цінність виконаної роботи і різноманітність функцій.

Звичайно, високе безробіття дуже впливає на щастя громадян, але важлива не тільки наявність праці, а й умови.

Наприклад, за даними, зібраними у 35 країнах Європи, працівники з тимчасовим офіційним договором або без трудового договору менш задоволені роботою і, як наслідок, своїм життям. Причина – неофіційне працевлаштування часто передбачає гірші умови праці. Тобто відсутність перспектив, фізичну небезпеку та обмеження свободи людини щодо прийняття рішень.

Також цікаво, що самозайняті люди в Китаї та Росії щасливіші порівняно з найманими працівниками, тоді як в Україні ситуація протилежна. І змінити це може економічний розвиток країни.

А от серед молоді ситуація стрімко змінюється і відрізняється від старших поколінь. Вони усе частіше надають перевагу фрілансу і не готові довго затримуватися на одному місці. Дослідження Deloitte показало, що 43% мілленіалів планують покинути роботу в найближчі 2 роки. А щоб вони залишалися щасливими в компанії, їм потрібне “різноманіття в колективі” і “високий ступінь гнучкості на робочому місці”.

• Гени, спадковість і характер

Професорка Каліфорнійського університету, авторка багатьох досліджень і книг про щастя Соня Любомирські вважає, що щастя на 50% залежить від нашого темпераменту і складу особистості, тобто від генетики. На 40% – від того, як ми будуємо своє життя: чим займаємося, які у нас мрії та цілі, хто наші близькі. І тільки 10% – це вплив зовнішніх обставин, місця проживання, соціального кола і рівня достатку.

Її висновки підтверджують й інші дослідження. Міжнародна група генетиків із 17 країн виявила 3 гени, пов’язані з суб’єктивним благополуччям, 2 гени, пов’язані з депресією, і 11 генів, пов’язаних з невротизмом.

На фізіологічному рівні щастя, як і пристрасть, – це хімічні процеси. Коли ми радіємо, відчуваємо задоволення чи ейфорію, у нашому мозку виділяються певні речовини, як-от ендорфіни, серотонін, дофамін чи окситоцин. Щоб вплинути на ці процеси, люди приймають наркотики та антидепресанти. Комусь, на жаль, простіше шукати щастя таким способом.

І ще одна цікавинка: одні країни справді можуть бути щасливіші за інші через набір різних генів. Наприклад, генетично більш здатні до щастя жителі окремих країн Західної Африки і північні латиноамериканські країни. А от державам Східної Азії та арабським генетика менш схильна дарувати щастя.

Щодо Європи – тут теж ситуація суттєво різниться. Північна Європа “генетично щасливіша” за Південну. Хоча українців дослідники не охопили, вони виявили, що такі північно-східні європейські народи як росіяни та естонці мають “хорошу” генетику. Але їхньому нещастю сприяють економічні та політичні труднощі.

• Релігія

Кожна релігія дає власне визначення поняттю “щастя”, а окремих досліджень щодо впливу релігії на щастя українців не проводилося.

Справді, за статистикою релігійні люди щасливіші за нерелігійних. Але цей фактор не є дуже вагомим і важливіше розглядати культуру, умови та інші особливості країни, де живуть ті чи інші віруючі.

Наразі дослідники дійшли висновку, що протестанти, буддисти і католики щасливіші, ніж інші релігійні групи. Євреї, індуїсти, мусульмани і нерелігійні люди займають середні позиції. А ось православні виявилися найменш щасливими і задоволеними життям.

• Довіра

Благополуччя людини можна розділити на суспільне і особисте. Так, попри всі негаразди, українці в середньому набагато більше задоволені власним життям, ніж життям країни.

Суспільне і особисте благополуччя – корелюють, хоча сила цього зв’язку і зменшується. Тож суспільне благополуччя – далеко не головний фактор нашого щастя, але важливий. І довіра – одна із найсильніших його складових.

На жаль, за даними Фонду “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва, понад 70% громадян не довіряє Верховній Раді, президенту, державному апарату, уряду, політичним партіям, судам, прокуратурі й т.д.

Якщо ж довіра до цих інституцій зросте, зросте і рівень благополуччя, а разом із ним, імовірно, щастя українців.

Окрім відновлення довіри, є й інші кроки, які може зробити держава для щастя громадян. Наприклад, в Бутані, що між Індією та Китаєм, створили Міністерство щастя, а його діяльність закріплена в Конституції. Ще у 1972 році король замінив поняття “валовий національний продукт” на “валове національне щастя”, бо воно, на його думку, важливіше за ВВП.

Офіційна релігія Бутану – тантричний буддизм, тож реформи перш за все стосувалися збереження національних традицій і природи. У країні заборонили паління, хімічні добрива, шкідливі виробництва, вирубку лісів, полювання тощо. Держава також підтримує чистоту і стан бутанських монастирів та храмів, особливу увагу приділяють чистоті на вулицях.

За даними останнього національного опитування 91,3% жителів Бутану – щасливі. І це при тому, що кожен третій бутанець – неграмотний, а держава пасе задніх в економічних рейтингах.

Інші країни теж почали переймати досвід Бутану. Протягом останніх років Міністерство щастя створили в Еквадорі, Венесуелі, Об’єднаних Арабських Еміратах, в одному зі штатів Індії та Нігерії. Тобто держави усе частіше шукають щастя для населення не тільки в матеріальній складовій, а й задовольняючи духовні потреби нації.

***

Неможливо порахувати чітке співвідношення вагомості кожного з факторів. Більше того, їх є значно більше. Щастя – наче пазл, який може складатися з 10 великих фрагментів, а може зі 100 дрібних. Самі фрагменти, тобто фактори щастя, відрізняються не тільки для кожної країни, а й для кожної людини. Єдиної формули не існує. І, як відомо науці, своїми життєвими виборами ми більше впливаємо на власне щастя, ніж держава.

Наталія Судакова, УП