TerMedia

facebook google+ twiter skype rss

Новини з тернопільщини

Статті

Чому українці бідні: вчені назвали несподівану причину

Чому українці бідні: вчені назвали несподівану причину

Соціологи розповіли про причини бідності українців.

Ви будете здивовані: шокуючі факти про поцілунки

Ви будете здивовані: шокуючі факти про поцілунки

Чоловіки, які щодня цілують своїх дружин перед виходом на роботу, мають вищий дохід, ніж ті, які цього не роблять. Чоловіки, які мають звичку ранком перед виходом на роботу цілувати своїх дружин, живуть на 5 років більше інших.

Інтерв'ю

Дівчина з Тернопільщини стала офіцером поліції у США: всі подробиці

Дівчина з Тернопільщини стала офіцером поліції у США: всі подробиці

Уже змалку вона відрізнялася поміж ровесниками бажанням охопити чим ширше коло захоплень. Від п`яти років займалася в клубі аеробіки «Наталі» та ансамблі танцю «Джерельце» під керівництвом крутих хореографів Наталії Гребенюк і Марини Євсюкової.

Заробітчанин із Тернопільщини розповів про життя у Швеції

Заробітчанин із Тернопільщини розповів про життя у Швеції

Сусід три роки поспіль їздив на роботу у Швецію. Працював із деревом, збирав меблі, зводив будинки. Запропонував поїхати з ним, — розповідає 27-річний Роман Вітковський із міста Копичинці Тернопільської області.

«Усім потрібна безвідмовна вчителька!»: Допис українського педагога вразив мережу

Опубліковано: 20.02.2020 18:03
«Усім потрібна безвідмовна вчителька!»: Допис українського педагога вразив мережу

У мережі популярність набрав пост української вчительки з англійської мови Надії Азарової про емоційне вигорання та про те, як батьки вимагають всього від педагогів.

Як наголосила вона на Facebook-сторінці, все життя вчителя крутиться навколо правильних відповідей, повідомляють Патріоти України. Продовжимо словами автора.

Все життя вчителя крутиться навколо правильних відповідей. Буквально. І я не тільки про учнів. Ти усвідомлюєш це в перший же рік практики. Правильні відповіді – твоє все. Сучасному вчителю їх краще завчити і довести до автоматизму. На запитання: “Як Ви справляєтесь з ними?” потрібно відповідати: “Головне – зуміти зацікавити”. Якщо запитають: “Як витримуєте цей галас?”, просто знизуйте плечима і посміхайтесь. Коли мама неконтрольованої дитини запитує про її успіхи, почніть з хорошого і завершіть фразою: “Ми над цим працюємо.” Це єдиний вихід. Швидше за все будь-який Ваш конструктив буде безсилим проти авторитетного вироку: “Ви просто не вмієте зацікавити”. Набагато ергономічніше одразу визнати всю свою “провину” і пообіцяти виправитись, ніж намагатись щось донести. Відколи в батьків з’явились групи у вайбері Ви безсилі. Єдине, що Ви можете – вивчити правильні відповіді. Всім потрібна правильна вчителька, точна і безвідмовна, як бритва, якої вистачає рівно на 9 місяців. Ти відчуваєш це щохвилини, бо знаходишся під прицілом завжди: в школі, в магазині, в Інстаграмі. Тобі періодично потрібен психолог, але навіть не думай у цьому зізнатись. Грошей на нього все одно нема, то вже хоч не озвучуй, аби не слухати поради тих, хто не пробував, але точно знає, що :”діти завше відчувають твоє ставлення і люблять вчителя, який любить їх і треба лиш не лінуватись, а зацікавлювати… ” Ти нікому нічого не поясниш, змирись. Просто з часом вивчиш правильні відповіді, навчишся менше озвучувати і подумки почнеш комплексувати, порівнюючи реальність з такими ж правильними відповідями інших таких же, як і ти. Або зачерствієш, як загублений під диваном окраєць хліба. То неправильно, але то рятує від інфаркту в 33…
Але, якщо колись ти втомишся бути “правильною” і наважишся бути звичайною людиною зі слабкостями і чесними відповідями, то ось тобі я. Можеш послухати мої відповіді.
Я вчителька англійської. Щодня я навчаю дітей і дорослих. Завжди є відсоток дітей, які радіють тому, що я захворіла і не прийшла. Частина ненавидить мене просто тому, що я вчителька і на уроці не можна дограти улюблену гру на айфоні. Є діти, які перешіптуються про мій дешевий смартфон. Я все чую. Є ті, хто просто хоче моєї уваги і через те перетворює уроки на біг з перешкодами для улюбленої вчительки. Я все розумію, але моєї уваги завжди буде недостатньо. Бо дитина неймовірно самотня і не хоче ні з ким мене ділити, а я втиснута в програму і план уроку. Тому налагодити з дитиною контакт – мало. Вона буде ревнувати до всіх, кому потисну руку. Одна така дитина може звести нанівець усі геніальні плани уроків. Вона не винна, я теж, але відповідатиму я. Точно. Я пропущу тут абзац про всі звіти, списки і формальності, про те і говорити зайве. Я про головне. Є діти, яких взагалі нічого не цікавить. Їх дуже мало. Але я працювала з такими. Після довгих потуг і намагань мені доводилось визнавати поразку. То лишається на серці плямою невпевненості. Стирається роками. Ніхто не зрозуміє. Я вигораю. Часто. Я іноді передчасно здаюсь і лиш тоді дізнаюсь, що дитині мене страшенно бракує. То теж боляче. Дорогою на роботу я молюсь. За дітей, за себе. Бо мені не байдуже. Я досі мрію бути корисною там, де навчаю. Приходжу на роботу і знову роблю все, що можу, аби навчити і не нашкодити. Але все одно роблю помилки, картаю себе, переосмислюю, вибачаюсь за щось. Я боюсь мікробів. Але щодня я перемагаю себе, бо на роботі мій страх протипоказаний. Я дуже часто п’ю знеболююче, бо шум і натовп вичавлює мене, як губку. Але то лише мої проблеми. Діти не мусять бути тихими заради мене. Не вони мене обрали, а я їх. Мені періодично хочеться звільнитись і знайти “нормальну” роботу, де не потрібно завжди зацікавлювати і посміхатись. Такі варіанти завжди є. Іноді я аж завмираю від приниження, яке доводиться переживати від неадекватних людей, які навіть не здатні усвідомити свою неправоту. Але попри все, я теж, так само, як і ти, не покидаю свою професію, бо, виплакавшись, згадую пари оченят, які мене чекають. Згадую обійми. Згадую тих, хто досі пише, аби подякувати. Перечитую повідомлення мам і розумію, що на іншому місці себе не бачу. Я раптом думаю, що треба спробувати ще раз, інакше. З тою думкою знову йду на роботу. Так по колу. І, мабуть, так буде завжди доки Бог дасть сил і здоров’я. Тим, хто щось робить мусить бути важко. Інакше м’язи не ростуть. А ще я вчусь давати менше “правильних” відповідей. То найважче. Але тоді і дитячі “неправильні” відповіді сприймаються інакше. Я могла б ще довго писати… Але, якщо з прочитаного ти вже впізнала себе, то, мабуть, досить. Ти не одна. Десь далеко я теж шукаю вихід. Здаватись рано. І зверху це видно краще, ніж людям на землі.

(Фото ілюстративне)


Якщо цей матеріал вас зацікавив, будемо вдячні, коли поділитесь ним в соціальних мережах або прокоментуєте.

Відео

Ружена Волянська: Важливість Томосу для Тернопільщини

Анонс програми «Актуально з Руженою Волянською»

Новини БІЗНЕС КОМПАНЬЙОН

Молодіжні Новини

Комфорт Гурман