Замовила саджанець довгої ліщини на пошті. В наших краях такої немає. Прийшов у контейнері, тому не пошкодився при пересилці, — розповідає Олена Вівсік, 50 років, із міста Чортків Тернопільської області. — Не боїться ні хвороб, ні мошок. Ростиме хоч де, аби сонце й волога.

Садить кущі на відстані 3–4 м. Викопує яму, вдвічі більшу за корінь. Кладе на дно піввідра перегною, 200 г суперфосфату і 50 г калійної солі. Ставить саджанець і присипає землею, – передає gazeta.ua.

— Після посадки два перші роки горіх не росте. У цей час розганяється корінь. А після повного вкорінення понесеться вгору, як ракета. За рік витягується від 1,5 до 2 метрів. Тому далі проріджую кущі.

Вирізує зайві пагони, щоб ліщина мала просвіти. Залишає 8–10, що ростуть якнайдалі один від одного. Вони плодоносні.

— Для кращого запилення всередину куща прищеплюю пагін дикої ліщини. Ще простіше поміж садової осадити кущ дикої. У моєму саду кілька різних сортів, тому добре запилюються.

Має сорти Косфорд і Барселонський, які дозрівають на початку вересня. Мають великі видовжені горіхи. Є не тільки самозапильними, а й хорошими запилювачами для інших сортів.

— Ліщина Сирена виділяється з-поміж інших червоним листям. Горіхи середньої величини, зате з тонкою шкаралупою. Щороку дають хороший стабільний врожай.

Сорт Ранній Довгий — сильнорослий, його треба часто підрізувати. Інакше виростають багато коротких пагінців. Плоди крупні та трохи сплющені. Дозрівають в першій половині вересня.

— Каталонський теж швидко розростається, але плоди не мають чіткої форми. Ростуть вони на кінцях пагонів. Дозрівають горіхи в другій половині вересня.