TerMedia

facebook google+ twiter skype rss

Новини з тернопільщини

Статті

Охочим на замітку: Студентка розповіла, як безкоштовно поїхати вчитися до Словаччини

Охочим на замітку: Студентка розповіла, як безкоштовно поїхати вчитися до Словаччини

Існують освітні програми для студентів, що дають можливість поїхати на повністю оплачуваний тренінг англійською мовою. Тамара Драгіна розповіла про одну з таких програм, де можна продуктивніше налагоджувати культурний обмін між країнами та навчати молодих людей. Щоб вони у свою чергу потім ділилися досвідом і робили світ освіченішим і дружним.

Що варто знати про каву: Супрун розвінчала найпопулярніші міфи

Що варто знати про каву: Супрун розвінчала найпопулярніші міфи

За різних обставин кава може як бути корисною, так і шкодити. Про це розповідає виконувач обов’язків міністра охорони здоров’я Уляна Супрун у Facebook.

Інтерв'ю

Сповідь заробітчанки, яка втратила родину в Україні, але знайшла щастя за кордоном

Сповідь заробітчанки, яка втратила родину в Україні, але знайшла щастя за кордоном

Називайте мене як хочете. Мене вже переболіло — справді. Судіть чи не судіть — байдуже.

Епіфаній розповів про можливість об’єднання ПЦУ та УГКЦ

Епіфаній розповів про можливість об’єднання ПЦУ та УГКЦ

Православні та католики вже тривалий час ведуть діалог щодо зближення до повного злиття двох найдавніших християнських конфесій світу. Про активізацію на українських теренах цього процесу першим заговорив предстоятель УГКЦ на межі 2018-2019 років

Чи є у діях колодіївських монахів ознаки сектантства?

Опубліковано: 03.03.2019 19:03
Чи є у діях колодіївських монахів ознаки сектантства?

Колодіївський монастир Святого Теодора Студита створював у 90-х роках Кардинал Любомир Гузар разом із о. Григорієм Планчаком як осередок нової версії східнокатолицького чернецтва. Отець Григорій — екзорцист, до якого приїжджали люди з різних кутків не лише України. Та раптом у квітні 2017 року на сайті УГКЦ з’явилася Заява Синоду УГКЦ за підписом Блаженнішого Святослава, в якій написано, що у цьому монастирі «постраждали люди фізично і психічно», і тому Блаженніший Святослав від імені Синоду просить у всіх потерпілих за це пробачення. Як наслідок, о. Григорія Планчака і дев’ятьох колодіївських монахів позбавили монашества. Проте чи є потерпілі насправді і що конкретно там сталося, досі тримається у суворій таємниці, а жодної заяви у поліцію немає. Ця інформація мене зацікавила, зокрема, через те, що маю особисту історію стосунків з цим монастирем, яка бере початок у 2014 році, – пише tenews.org.ua.  Себе також можу віднести до категорії постраждалих…

Почалося все з візиту до відомої у Львові фотогра­фа. Моя подруга хотіла зробити собі професійну фото­сесію, я пішла з нею за компанію. У фотосалоні вирішила зроби­ти фотосесію і собі. Принагідно зав’язалася розмова з пані фо­тографом, і вона зауважила, що я чимось переймаюся. «Маєш якісь клопоти?..» — запитала. Я справ­ді переживала складний період у житті: розлучалася з чоловіком… «Ти не просто так до мене при­йшла. Маєш їхати зі мною у мо­настир. На Тернопільщину. Там усім допомагають. Монахи там… валютні». Ці слова мене заінтри­гували.

За кілька днів я поїхала разом з нею на Тернопільщину. Місце в автобусі коштувало 150 гривень, які віддала цій пані. У церкві Св. Димитрія, що у с. Колодіївці Під­волочиського району Тернопіль­ської області, яка розташована поруч із монастирем, було люд­но. У церкві — чоловіки-монахи у чорному одязі. Був останній ві­второк місяця — саме у цей день відбуваються спеціальні відпра­ви, під час яких здійснював ек­зорцизм тодішній настоятель монастиря Теодора Студита о. Григорій Планчак. Щойно він розпочав відправу, як у храмі по­чувся дикий жіночий крик. Стало моторошно, але люди ніби нічо­го й не почули, ніяк не реагували, продовжували молитися. Пані фотограф попровадила мене до сповіді. Сповідав ієромонах Пе­тро, до якого вишикувалась до­вжелезна черга. Звернула увагу, що чернець велетенського зрос­ту — під два метри. Я прочека­ла у черзі майже цілий день, до вечора. Коли надійшла моя чер­га, він уважно на мене подивився і сказав йти за ним у захристію. До цього люди просто клякали біля нього у приміщенні церкви. Там почав розпитувати, що мене сюди привело. Розповіла про свої проблеми, і він дав кілька життєвих, досить банальних, по­рад. При цьому інтригуюче запи­тав, чи розумію, чому потрапила саме до нього? Тобто дав зрозу­міти, що він особливий. Насам­кінець сказав, що моє покликан­ня — духовність, а що це значить, не пояснив…

Після цієї поїздки пані фото­граф, віддаючи мої фотографії, сказала: «Я тебе іншим фотогра­фам не віддам, собі візьму те, що у тобі є». І розмістила на сторін­ці у «Фейсбуку» мої фото з підпи­сом «Інша. Нова». Через деякий час знову запропонувала їха­ти у монастир, але за місце в ав­тобусі я вже мала заплатити 450 гривень. Коли запитала, чому так дорого, відповіла, що, мов­ляв, на моєму місці і у моєму ста­ні, якби їй сказали заплатити ти­сячу, вона б і тисячу заплатила. Я відмовилась від її послуг, мене туди відвіз брат своєю маши­ною. З того часу наші приятель­ські стосунки розладилися. Крім того, мені не сподобалося, що мої фото без мого відома роз­містила на своїй сторінці у «Фей­сбуку». Не раз просила її забра­ти ці фото, але вона ігнорує мої прохання.

У лютому 2015 року сталася подія, яка розділила моє життя на «до» і «після» — побутова трав­ма, реанімація, опікове відділен­ня… Я дивом вижила. Переляка­на цим випадком, вирішила знову поїхати у монастир, в якому не була більше року. Зайшла у церк­ву і очам не повірила: людей об­маль. Ситуацію прояснив прода­вець кави, який торгує поруч з церквою: «Отця Григорія План­чака тут уже нема. Його навіть у монастир не впустили… Негарно вчинили. Це ж він будував…».

Тепер правив у церкві отець Петро. Я запитала його, що ста­лося? Відповів, що монастир пе­реживає певні труднощі. Прина­гідно, ніби між іншим, запитав, чи маю знайомих заможних людей, які потребують духовної підтрим­ки, і чи могла би їм порадити при­їхати сюди. Монастир, мовляв, потребує фінансової підтримки. Я таки порадила кільком знайо­мим поїхати у монастир, про що тепер дуже шкодую. Перед усіма вибачилася…

Богомільні жіночки зі Львова, яких бусиком привезли на прощу у Колодіївку, таки не припускають, що вийшла Заява Синоду, в якій йдеться про те, що тут постраждали люди фізично і психічно… Зліва, у клобуці, ієромонах Петро.

Богомільні жіночки зі Львова, яких бусиком привезли на прощу у Колодіївку, таки не припускають, що вийшла Заява Синоду, в якій йдеться про те, що тут постраждали люди фізично і психічно… Зліва, у клобуці, ієромонах Петро.

У той час у мене склалися при­ятельські стосунки зі сестрою отця Петра Оксаною, яка живе у Винниках, але часто навідується до брата у монастир. Якось вона мені сказала, що не розумію, ким є отець, він «неземний», і хто не слухатиметься його, «матиме ве­ликі терпіння». А сам отець Петро загадково попередив мене: «Ви тепер на вулиці будете зустрічати людей, схожих на мене. Не лякай­теся. Це образ Бога».

Якось Оксана мені подзвонила і перепитала, чи не збираюся у монастир, бо якраз їдуть, і є місце в автобусі. У бусику до мене під­сів священик і почав поводити­ся дивно. Він хапав мене за руки і казав, що маю «багато дарів від Бога», але «Бог ці дари може да­вати і забирати, що у мене мало часу…». По приїзді до Львова я побачила на долонях незрозумілі плями і побігла до лікаря. «Екзе­ма», — сказала дерматолог і випи­сала мазь. Дерматит поширився, і я перестала їздити у Колодіївку, бо вирішила для себе, що мені це не потрібно.

У грудні 2016 року до мене подзвонив отець Петро і сказав, що потрапив у лі­карню і потребує моєї допомо­ги. А потім уточнив, що журна­лістської підтримки потребує не він, а його «духовна донька» Зо­ряна Павлишин, яка працює лі­карем-анестезіологом в Об­ласній клінічній лікарні. Отець сказав, що ургентну операцій­ну, в якій працює Зоряна Пав­лишин, хочуть ліквідувати. І я, як журналістка, маю втрутитись у цю ситуацію, бо це важли­во насамперед для бідних лю­дей. Хоча головний лікар лікарні спростовував чутки про ліквіда­цію операційної. Телефоном Зо­ряна Павлишин розповіла мені, що у них якраз зроблено уні­кальну операцію, і про це цікаво написати. Разом з телевізійни­ками ми розповіли про цю опе­рацію. Про ліквідацію відділення вже ніхто не говорив, а я прина­гідно запитала у «духовної донь­ки» о. Петра, чи є у них в лікарні ревматологи, бо мій дермато­лог порадив звернутися по кон­сультацію до ревматолога.

Зоряна Павлишин погоди­лась відвести мене до ревмато­лога. Але спочатку відвела мене у приміщення реанімації, покли­кала медсестру і запропонувала взяти кров на біохімію. Наступ­ного ранку винесла мені карт­ку з результатом біохімічного аналізу і сказала: «У тебе ана­лізи добрі. Поки що…». Запро­понувала піти на УЗД. Я погоди­лася, хоча трохи здивувалася, для чого УЗД, якщо у мене дер­матит. А ще мене здивувало, що пані Зоряна знає усе, що я свого часу розповідала отцю Петру під час розмови у захристії. Після обстеження нахилилася до мене і пошепки сказала: «Ми з отцем Петром тебе будемо мити зсе­редини». Спочатку я розгубила­ся, а потім злякалася. Виріши­ла з’ясувати, що це все означає, в отця Петра. Зателефонувала йому, але він уникав розмови, іг­норував. З того часу я припини­ла спілкування з тими людьми.

За два місяці, у квітні 2017 року, з’явилася За­ява Синоду єпископів та Блаженнішого Святослава, у якій Блаженніший просить ви­бачення перед людьми, які їз­дили у монастир у Колодіївку, і вказує, що потерпіло багато лю­дей фізично і психічно. А напри­кінці 2018 року від колег-теле­візійників дізналася, що Зоряну Павлишин звинувачують у нена­лежному виконанні професій­них обов’язків, внаслідок чого помер 42-річний чоловік. Траге­дія сталася ще у 2014 році. До­судове розслідування тривало три роки, ще два роки тривав суд. Личаківський суд визнав анестезіолога винною. Згідно з рішенням суду, її було позбав­лено права займатися медич­ною діяльністю на п’ять років, а лікарня мала би виплатити по­терпілим 500 тисяч гривень мо­ральної компенсації. Але лікар­ня та адвокат Зоряни Павлишин подали апеляцію, і зараз спра­ва розглядається у Львівському апеляційному суді.

Коли про це все довідалась, зрозуміла, що отець Петро звів мене з пані Павлишин не просто так, бо якраз тоді тривало слід­ство у її справі. Вирішила я й уважніше придивитися до діяль­ності того монастиря, бо надто багато питань у мене почало ви­никати.

Якраз у цей час з’явилася ін­формація, що після Заяви Сино­ду єпископів УГКЦ про потерпі­лих фізично і психічно людей, які відвідували монастир у селі Ко­лодіївці, позбавили колишнього настоятеля монастиря о. Григо­рія Планчака та дев’ятьох мона­хів монашества.

На жаль, Церква не пояс­нює, що насправді сталося у цьому монастирі. У Тер­нопільському управлінні поліції мені відповіли, що жодних заяв від «потерпілих фізично і психо­логічно» не було. Я не раз намага­лася зв’язатися з отцем Петром, аби взяти у нього вже офіційний коментар, але він не відповідав на мої дзвінки. На інформацій­ний запит від редакції «Високого Замку» курія Тернопільсько-Збо­рівської єпархії відповіла, що, оскільки журналіст приїжджала у Колодіївку з духовних питань, вона заанґажована. Відповідно, курія Тернопільсько-Зборівська, порадившись «з юристами і ком­петентними людьми», не буде проводити у присутності єписко­па зустрічі з монахом о. Петром, паспортне ім’я якого Тарас Гедз.

Тим часом зі Львова свяще­ники продовжують возити лю­дей автобусами у Колодіївку на прощу. Чому саме туди — теж загадкове питання, адже Ко­лодіївський монастир від часу створення був відомим у наро­ді центром екзорцизму, а не від­пустовим центром, як, напри­клад, Зарваниця.

Коментарі для «ВЗ»

Богдан Кулик, доцент кафедри психіатрії, психології і сексології ЛНМУ ім. Д. Галицького, психотерапевт

Екзорцизми — елемент боротьби за популяр­ність у населення. Це такі собі істеричні прояви у людей з відкатом у Середньовіччя. Зараз кажуть не істерія, а конверсійні розлади, але йдеться про одне і те ж. Оці крики, викручування, завиван­ня у церкві під час екзорцизму, це психологіч­ний феномен, прояв істерії. Розповідали люди, які були на таких сеансах і прийшли на них зазда­легідь, що бачили, як усі спокійно сиділи, чекали початку Служби, а потім з’явилася якась особа-«клієнт» — і почалося шоу, спектакль: одні кри­чать, інші падають… Екзорцизми можуть мати психотравмуючий і шокуючий вплив на людей, які просто вирішили з цікавості приїхати і поди­витися. Навіть може розвиватися посттравматич­ний стресовий розлад. Це — негативний вплив на психіку. Церква ж заохочує приїжджати людей, бо місце стає паломницьким, популярним, «поміч­ним»… Але, зрештою, все зводиться до фінансо­вої складової.

Ситуація з медициною у країні нагадує поча­ток 90-х років: система руйнується, у людей з нестабільною психікою паніка… І тут з’являються екстрасенси, пророки, помічники «від Бога». Можемо говорити про явну маніпуляцію свідо­містю: нав’язування тривожних переживань, які можуть переходити у тривожний розлад. Це ро­биться з метою: «тримайся нас, і ми тобі допо­можемо». Людині кажуть, що вона — грішник, і якщо не ходитиме у це місце очищатися, то її грі­хи призведуть до біди. Чому Церква проти «во­рожок», бо вони конкуренти.

Орест Малиць, директор Львівського музею історії релігії

Термін «секта» використовується для релігійних об’єднань, які є нетиповими для України. Секти утворюються шляхом відгалуження від основних напрямів релігії. Їх називають «розкольниками». Ознаки секти — наявність харизматичного лідера, послідовники якого переконують, що вони воло­діють іншими методами впливу на людину, інши­ми способами спілкування з Богом, що вони осо­бливі. Обов’язковим є конфлікт з конфесією, від якої вони відкололися. Харизматичний лідер відрі­кається від послуху основній Церкві, до якої нале­жить. Оголошує, що цей конфлікт є настільки по­тужним, що підпорядкована релігійна громада не може перебувати у рамках тієї чи іншої конфесії.

Екзорцизм — дуже регламентоване заняття у Церкві. Не кожна духовна особа може проводити акти екзорцизму. У Католицькій церкві з 1999 року затверджено ритуал екзорцизму. Дозвіл на про­ведення екзорцизму священик отримує від прав­лячого ієрарха. Не може бути цілий монастир цен­тром екзорцизму. Як правило, є згромадження монахів, які ведуть праведне життя і моляться, а ко­мусь одному дозволено проводити обряди екзо­рцизму. Екзорцист — це окрема особа, яка має від­повідний дозвіл, а не група людей. Тому, напевно, у Колодіївському монастирі лише настоятель мав дозвіл і право займатися екзорцизмом, а всі інші таких дозволів не мають.

У Заяві Синоду про Колодіївський монастир Церк­ва вибачається перед людьми і заявляє, що най­ближчим часом порушення будуть усунуті. Що зна­чить термін «найближчим часом» — не уточнюють. Знаючи, що є така Заява Синоду, звичайно, я би мав застереження, чи їхати у цей монастир на прощу, адже у цій Заяві Церква застерігає вірних про те, що цей монастир має певну репутацію і потребує оздо­ровлення. Їхати туди і не зважати на застереження Синоду — відповідальність на тих, хто туди їде.


Якщо цей матеріал вас зацікавив, будемо вдячні, коли поділитесь ним в соціальних мережах або прокоментуєте.

Відео

Ружена Волянська: Важливість Томосу для Тернопільщини

Анонс програми «Актуально з Руженою Волянською»

Новини БІЗНЕС КОМПАНЬЙОН

Молодіжні Новини