Найбільша греко-католицька святиня Тернопільщини – Марійський духовний центр у селі Зарваниця на Теребовлянщині. Нині тут є цілюще джерело, біля якого з’являлася Божа Матір, цілий комплекс церковних споруд, «Український Єрусалим», а також – чудотворна ікона Зарваницької Матері Божої, з якою пов’язано чимало дивовижних історій. Проте, як виявляється, це не єдина чудотворна ікона Зарваниці. Була ще одна – ікона Розп’ятого Спасителя…

Автор образу Розп’яття та ризи – невідомий. Але ікона таки має свою історію. У 1728 році образ знайшов місцевий житель на ім’я Стефан. Він їхав додому й побачив в полі чорну шухляду, всередині якої був намальований на шовку образ Розп’ятого Ісуса Христа. Після перенесення образу до церкви жителі Зарваниці стали свідками того, як із нього почали спливати прозорі краплі. Водночас, при образі почали відбуватися чудесні оздоровлення хворих.

В 1742 році образ Христа коронували та вмістили у спеціальному престолі. Ікона Розп’яття зникла у період Другої Світової.

«Ікона була коронована й визнана чудотворною Київським унійним митрополитом та львівським архієпископом Атанасієм Шептицьким. Майже 200 років вона зберігалася в церкві Пресвятої Трійці у Зарваниці і була дуже шанованою. Та за часів Другої світової війни ікону таємно перевезли, ймовірно, до Львова. Відтоді вона безслідно зникла. Яка її наступна доля – важко з’ясувати. Після смерті Андрея Шептицького багато що з його колекції та архівних документів було спалено», – пояснює адміністратор парафіяльної церкви с.Зарваниця Храму Пресвятої Трійці о.Володимир Топоровський.

Нещодавно вдалося вийти на слід втраченої у минулому столітті святині. Але вдалось віднайти маленький елемент оформлення ікони. Але сьогодні в Марійському духовному центрі священнослужителі намагаються дати друге життя чудотворній іконі.

«Чудотворна ікона Розп’ятого Спасителя була центральною в парафіяльній церкві Пресвятої Трійці. Її добре пам’ятають старожили села Зарваниця. Чутки про зцілення швидко ширилися селом. Цією іконою зацікавився й тодішній губернатор Зарваниці пан Бартішевський, який виявив бажання купити її у Стефана, але чоловік сказав: «Бог не продається» і віддав ікону до церкви», – розповідає о.Володимир Топоровський.

У Зарваниці ведуть спеціальну книгу, де записують свідчення допомоги Всевишнього та чудодійних зцілень. В парафіяльному храмі Пресвятої Трійці є десятки символів подяки. Тут зцілювалися від онкології, прохали допомоги жінки, які не мали дітей і навіть цілі міста, що потопали від лиха й епідемій…

«Є у нас і старовинні воти, які засвідчують конкретні випадки оздоровлення, що їх отримали люди, молячись перед чудотворними іконами. Пригадується випадок, коли у Бережанах була велика епідемія під час якої загинуло багато людей. Місцеві жителі прийшли до цього святого місця, де три дні й три ночі молилися. Господь почув молитви бережанців і створив диво – епідемія чуми припинилася. Аби подякувати вони подарували в Зарваницький храм два срібних престоли для двох чудотворних ікон, а також принесли срібну корону», – ділиться о.Володимир Топоровський.

15 червня 1773 року ця корона зі щирого срібла та з елементами позолоти була поміщена при іконі Розп’ятого Спасителя. «Про це чудо, яке сталося в Бережанах, засвідчує напис: «цю корону було подаровано для ікони Христа Розп’ятого, як воту в подяку за вислухану молитву», – продовжує о.Володимир.

У Зарваниці люди залишають свідчення про зцілення від усіляких недуг, розповідають про випадки, коли лікарі були майже безсилими… Понад 40 сторій, записаних в спеціальний зошит засвідчують зцілення після молитви саме до тієї ікони Розп’ятого Спасителя.

Священики і парафіяни храму роблять усе, аби повернути цю святиню й врятувати ще не одне людське життя та вірять – чудо не за горами…