TerMedia

facebook google+ twiter skype rss

Новини з тернопільщини

Статті

Чи насправді українці такі нещасні?

Чи насправді українці такі нещасні?

Цьогоріч у рейтингу найщасливіших країн Україна посіла 138 місце зі 156 можливих. Одразу за нами – Ємен і Сирія.

Як у СРСР боролись із Різдвом (Фото)

Як у СРСР боролись із Різдвом (Фото)

Під час антирелігійної кампанії у СРСР у 1920-х роках Різдво з радянського календаря викреслили.

Інтерв'ю

Збаражчанка Ольга Ліпніцька: «І в Італії живу Україною!»

Збаражчанка Ольга Ліпніцька: «І в Італії живу Україною!»

Мій «фронт» був тут, в Італії: разом з іншими небайдужими українками збирала і передавала в Україну продукти, одяг, ліки, військове спорядження.

«Іудо, тебе чекає гілляка»: Симеон розповів про образи від УПЦ МП

«Іудо, тебе чекає гілляка»: Симеон розповів про образи від УПЦ МП

Митрополит вважає, що тих ієрархів МП, які не прийшли на собор, відштовхнув не страх перед неканонічністю, а вони злякалися за своє місце.

Чи насправді українці такі нещасні?

Опубліковано: 21.12.2018 12:03
Чи насправді українці такі нещасні?

Цьогоріч у рейтингу найщасливіших країн Україна посіла 138 місце зі 156 можливих. Одразу за нами – Ємен і Сирія, – пише Ровесник.

Та чи насправді українці такі нещасні?

Дослідження World Happiness Report враховує багато факторів: ВВП на душу населення, соцпідтримку, тривалість життя, сприйняття корупції, благодійність тощо. Але, як і більшість подібних досліджень, не враховує головного – чи відчуває себе людина щасливою, незважаючи на усі ці показники.

Із 2001 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) вимірює рівень щастя українців, запитуючи людей, чи вважають вони себе щасливими. І якщо на початку двохтисячних “так” відповіло лише 38% громадян, цьогоріч – більшість, 63% (похибка не перевищує 3,3%).

Виявляється, українське щастя має свій рецепт. Хоча окремі його інгредієнти залишаються таємницею, загалом існує низка необхідних складових. “Українська правда” у довільному порядку розповідає, які вони.

  • Гроші

Справді, чим більше людина заробляє, тим вона щасливіша. Але щастя можна купити за гроші лише у певній кількості.

 

Вчені називають різні суми, які “потрібні для щастя”. Так, пік щастя австралійців – це 125 тисяч доларів на рік, жителів Північної Америки – 105 тисяч доларів, Західної Європи – близько 100 тисяч доларів. Для Східної Європи ця сума значно менша – 45 тисяч доларів на рік.

На жаль, в Україні подібні підрахунки не проводилися.

Відомо, що ріст ВВП дає в рази більший ефект на приріст щастя у бідних країнах, ніж у багатих. Тож збільшення доходів українців справді ощасливить населення.

Але після досягнення певного рівня, щастя людей не тільки перестає рости, а часто навпаки – падає. До прикладу, ВВП Великої Британії щороку зростає, а щастя навпаки – знижується або залишається на тому ж рівні.

 

Більше того, наявність грошей – не запорука щастя. Важливо, як людина їх витрачає і звідки отримує.

Дослідження Національної статистичної служби Великобританії показали, що щасливішою людину зроблять “вільні” гроші – заощадження, інвестиції в акції тощо. А от підвищення пенсії, придбання якихось благ чи матеріальна допомога від держави дасть менший ефект.

А опитування 4000 мільйонерів виявило, що гроші, які ви отримали у спадок чи внаслідок “вдалого” шлюбу, не дадуть такого щастя, як ті, які ви заробили власною головою.

 

Інший парадокс – люди переконані, що щасливішими їх зроблять матеріальні блага, натомість детальний аналіз демонструє протилежне. Незалежно від заробітку люди, які переважно “купують емоції”, у 1,5-2 рази щасливіші за тих, хто надає перевагу матеріальним благам.

Секрет у тому, що ми швидко звикаємо до нового холодильника чи телефону, натомість сімейну поїздку в Карпати або вечірні посиденьки з кумами на природі можемо пам’ятати довго. Ми швидко адаптуємося до нових речей, сприймаємо їх як належне, тоді як у пам’яті залишаються враження та історії.

Ще один спосіб витратити гроші “правильно” – благодійність. Люди, що витрачають гроші на інших – щасливіші незалежно від країни, в якій вони живуть. До такого висновку дійшла Елізабет Данн, доцент Університету Британської Колумбії та автор книги “Щасливі гроші”.

Вона проводила експерименти у різних, часто бідних державах. Роздавала людям гроші і просила витратити їх або на себе, або на інших. Ті, хто таки витратив на інших – були щасливіші.

Вагомість фінансового фактору залежить і від культури країни. Так, за умови схожих економічних показників, у посткомуністичних державах люди менш щасливі, ніж, скажімо, в латиноамериканських країнах. А збільшити кількість щасливих українців допоможе відхід від радянських цінностей і постулатів.

Незважаючи на усі стереотипи, українці зараз щасливіші, ніж у 2013 році, коли долар був по 8 грн. І є фактори, які приносять нам радість більше за гроші.

  • Сім’я, інтимне життя та друзі

За словами гендиректора КМІС Володимира Паніотто, протягом усіх років дослідження один із найбільш важливих факторів щастя – задоволеність інтимними відносинами і сімейним життям. І тут обидва пункти – важливі рівноцінно.

Як правило, одружені люди щасливіші за одиноких, а чим більше у людини близьких, тим більше це приносить втіхи.

 

Щоправда, з кожного правила існують винятки. Так, екстраверти щасливіші за інтровертів, а людям із високим інтелектом насичене соціальне життя може лише заважати.

Догляд за своїми дітьми також приносить менше позитивних емоцій, ніж час, проведений з родиною і друзями.

  • Війна і відчуття нестабільності

Соціологи стверджують, що війна мало вплинула на щастя українців. Якщо у 2013 році, до окупації Криму і війни на Сході, 58% громадян вважали себе щасливими, то у 2015 – 59%. Далі рівень щастя знижувався за рахунок зон, в яких люди безпосередньо переживали війну. Натомість респонденти з інших регіонів такі ж щасливі, як і перед війною. Тобто “нещасними” стали лише ті, кого війна зачепила особисто.

“Як не дивно, анексія Криму та фактична війна з Росією не привели до істотного падіння рівня щастя,” – каже Володимир Паніотто.

Коли нещасливих українців запитали, чому ж вони нещасливі – більшість назвали навіть не бідність (34%), а “невпевненість у завтрашньому дні” (36%). Це почуття, пов’язане не тільки з високим рівнем корупції і нестабільністю в країні, але й з ментальністю.

Цікаву думку з цього приводу висловив викладач та співзасновник громадянської платформи “Нова Країна” Валерій Пекар:

“Українці живуть в місці з високим рівнем невизначеності – достатньо подивитися на фізичну мапу Європи. Ми живемо на перехресті, яким тисячі років всі, кому заманеться, ходять зі сходу на захід, із заходу на схід, з півночі на південь і навпаки. Ми не захищені великими ріками, горами чи проливами.

А рівень сприйняття невизначеності в нас – низький. Рівень її уникання – 95 (переважно зі 100 за даними The Hofstede Insights Culture Compass – УП). Для порівняння: у німців, які не люблять невизначеності та звикли до правил і регулювань, – 65, у голландців – 53, американців – 46, китайців – 40, британців – 35. Жити в місці з високим рівнем невизначеності і відмовлятися це прийняти – достатній привід постійно почуватися нещасливим“.

Справді, коли у людей є можливість впливати на власне життя, реалізувати свій потенціал і бути незалежними – рівень щастя зростає.

  • Вік і здоров’я

Українська старість – не радість. І це підтверджують дослідження.

 

На основі багатьох масштабних опитувань вчені побудували “графік щастя” розвинутих країн, схожий на букву U. Початок і кінець літери припадають на юність і старість, а середній вік – це найнижча точка. Тобто найбільш нещасні і схильні до депресій – люди 30-40 років.

В Україні ж, навпаки, є лінійна залежність між щастям і віком. Чим старші люди – тим вони нещасніші. Якщо у віці 18-29 років 79% людей вважають себе щасливими, то серед людей у віці понад 70 років – лише 45%.

 

Причиною нещастя людей похилого віку є перш за все слабке здоров’я. Загалом, чим гірше здоров’я, тим менш щаслива людина.

Серед інших факторів їхнього нещастя – бідність та великий розрив у тривалості життя чоловіків і жінок, внаслідок чого в Україні багато одиноких людей похилого віку.

Також не варто знімати з рахунку національні особливості української старості. За словами Сергія Гурієва, головного економіста Європейського банку реконструкції і розвитку, старші покоління у посткомуністичних країнах і досі значно менш щасливі, аніж їхні однолітки у країнах зі схожим рівнем доходів, які не зазнали перехідного періоду.

  • Стабільна робота

Дані щодо того, скільки людей у світі незадоволені своєю роботою, суттєво різняться. Але об’єднує їх одне – це переважна більшість населення планети.

І якщо обирають роботу часто через фінансові блага і престижність компанії, то залишаються через психологічні аспекти – дружній колектив, суспільну цінність виконаної роботи і різноманітність функцій.

Звичайно, високе безробіття дуже впливає на щастя громадян, але важлива не тільки наявність праці, а й умови.

Наприклад, за даними, зібраними у 35 країнах Європи, працівники з тимчасовим офіційним договором або без трудового договору менш задоволені роботою і, як наслідок, своїм життям. Причина – неофіційне працевлаштування часто передбачає гірші умови праці. Тобто відсутність перспектив, фізичну небезпеку та обмеження свободи людини щодо прийняття рішень.

Також цікаво, що самозайняті люди в Китаї та Росії щасливіші порівняно з найманими працівниками, тоді як в Україні ситуація протилежна. І змінити це може економічний розвиток країни.

А от серед молоді ситуація стрімко змінюється і відрізняється від старших поколінь. Вони усе частіше надають перевагу фрілансу і не готові довго затримуватися на одному місці. Дослідження Deloitte показало, що 43% мілленіалів планують покинути роботу в найближчі 2 роки. А щоб вони залишалися щасливими в компанії, їм потрібне “різноманіття в колективі” і “високий ступінь гнучкості на робочому місці”.

  • Гени, спадковість і характер

Професорка Каліфорнійського університету, авторка багатьох досліджень і книг про щастя Соня Любомирські вважає, що щастя на 50% залежить від нашого темпераменту і складу особистості, тобто від генетики. На 40% – від того, як ми будуємо своє життя: чим займаємося, які у нас мрії та цілі, хто наші близькі. І тільки 10% – це вплив зовнішніх обставин, місця проживання, соціального кола і рівня достатку.

 

Її висновки підтверджують й інші дослідження. Міжнародна група генетиків із 17 країн виявила 3 гени, пов’язані з суб’єктивним благополуччям, 2 гени, пов’язані з депресією, і 11 генів, пов’язаних з невротизмом.

На фізіологічному рівні щастя, як і пристрасть, – це хімічні процеси. Коли ми радіємо, відчуваємо задоволення чи ейфорію, у нашому мозку виділяються певні речовини, як-от ендорфіни, серотонін, дофамін чи окситоцин. Щоб вплинути на ці процеси, люди приймають наркотики та антидепресанти. Комусь, на жаль, простіше шукати щастя таким способом.

І ще одна цікавинка: одні країни справді можуть бути щасливіші за інші через набір різних генів. Наприклад, генетично більш здатні до щастя жителі окремих країн Західної Африки і північні латиноамериканські країни. А от державам Східної Азії та арабським генетика менш схильна дарувати щастя.

Щодо Європи – тут теж ситуація суттєво різниться. Північна Європа “генетично щасливіша” за Південну. Хоча українців дослідники не охопили, вони виявили, що такі північно-східні європейські народи як росіяни та естонці мають “хорошу” генетику. Але їхньому нещастю сприяють економічні та політичні труднощі.

  • Релігія

Кожна релігія дає власне визначення поняттю “щастя”, а окремих досліджень щодо впливу релігії на щастя українців не проводилося.

Справді, за статистикою релігійні люди щасливіші за нерелігійних. Але цей фактор не є дуже вагомим і важливіше розглядати культуру, умови та інші особливості країни, де живуть ті чи інші віруючі.

Наразі дослідники дійшли висновку, що протестанти, буддисти і католики щасливіші, ніж інші релігійні групи. Євреї, індуїсти, мусульмани і нерелігійні люди займають середні позиції. А ось православні виявилися найменш щасливими і задоволеними життям.

  • Довіра

Благополуччя людини можна розділити на суспільне і особисте. Так, попри всі негаразди, українці в середньому набагато більше задоволені власним життям, ніж життям країни.

 

Суспільне і особисте благополуччя – корелюють, хоча сила цього зв’язку і зменшується. Тож суспільне благополуччя – далеко не головний фактор нашого щастя, але важливий. І довіра – одна із найсильніших його складових.

На жаль, за даними Фонду “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва, понад 70% громадян не довіряє Верховній Раді, президенту, державному апарату, уряду, політичним партіям, судам, прокуратурі й т.д.

 

Якщо ж довіра до цих інституцій зросте, зросте і рівень благополуччя, а разом із ним, імовірно, щастя українців.

Окрім відновлення довіри, є й інші кроки, які може зробити держава для щастя громадян. Наприклад, в Бутані, що між Індією та Китаєм, створили Міністерство щастя, а його діяльність закріплена в Конституції. Ще у 1972 році король замінив поняття “валовий національний продукт” на “валове національне щастя”, бо воно, на його думку, важливіше за ВВП.

Офіційна релігія Бутану – тантричний буддизм, тож реформи перш за все стосувалися збереження національних традицій і природи. У країні заборонили паління, хімічні добрива, шкідливі виробництва, вирубку лісів, полювання тощо. Держава також підтримує чистоту і стан бутанських монастирів та храмів, особливу увагу приділяють чистоті на вулицях.

За даними останнього національного опитування 91,3% жителів Бутану – щасливі. І це при тому, що кожен третій бутанець – неграмотний, а держава пасе задніх в економічних рейтингах.

Інші країни теж почали переймати досвід Бутану. Протягом останніх років Міністерство щастя створили в Еквадорі, Венесуелі, Об’єднаних Арабських Еміратах, в одному зі штатів Індії та Нігерії. Тобто держави усе частіше шукають щастя для населення не тільки в матеріальній складовій, а й задовольняючи духовні потреби нації.

***

Неможливо порахувати чітке співвідношення вагомості кожного з факторів. Більше того, їх є значно більше. Щастя – наче пазл, який може складатися з 10 великих фрагментів, а може зі 100 дрібних. Самі фрагменти, тобто фактори щастя, відрізняються не тільки для кожної країни, а й для кожної людини. Єдиної формули не існує. І, як відомо науці, своїми життєвими виборами ми більше впливаємо на власне щастя, ніж держава.

Наталія Судакова, УП


Якщо цей матеріал вас зацікавив, будемо вдячні, коли поділитесь ним в соціальних мережах або прокоментуєте.

Відео

Анонс програми «Актуально з Руженою Волянською»

Новини БІЗНЕС КОМПАНЬЙОН

Молодіжні Новини